доживати
ДОЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОЖИТИ, иву, ивеш, док. 1. неперех., до чого. Досягати певного віку. - Ось мама наша - до старості дожила, а все така ж (Головко, II, 1957, 587); // Жити до якого-небудь строку. Дитина дожила тільки до вечора (Н.-Лев., III, 1956, 108); // до чого, рідко чого. Долікуватися чого-небудь, зазнавати в житті чогось. І дав дожить Господь їй радості на світі (Шевч., II, 1953, 11); Проте й вона дожила до свого щастя, діждалася своєї доби (Мирний, І, 1954, 61); Далеко ся весна ясна за мною, й чимало довелось дожить невдач (У. Кравч., Вибр., 1958, 102); Радісно стає дідові на серці. І він дожив, хоч на старість, до нових, світлих часів (Донч., І, 1956, 83).
2. перех. і неперех. Закінчувати своє життя. І не знаю, Чи я живу, чи доживаю. Чи так по світу волочусь (Шевч., І, 1951, 349); Заспішив я в дивнім неспокої В рідний край, де мати в самоті Дні свої старечі доживала (Криж., Калин, міст, 1940, 7); Дожив віку свого старий Задорожко (Вовчок, І, 1955, 49); [Кряж:] Всіх дочок докупи зберу й доживу віку (Зар., Антеї, 1962, 209);* Образно. За вікном доживав останні дні багата снігами зима (Кучер, Трудна любов, 1960, 385).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доживаю | доживаємо |
2 особа | доживаєш | доживаєте |
3 особа | доживає | доживають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доживатиму | доживатимемо |
2 особа | доживатимеш | доживатимете |
3 особа | доживатиме | доживатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | доживав | доживали |
Жіночий рід | доживала | |
Середній рід | доживало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доживаймо | |
2 особа | доживай | доживайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | доживаючи | |
Минулий час | доживавши |