дозволятися
ДОЗВОЛЯТИСЯ, яється, недок. 1. безос. Бути дозволеним, допустимим. При бабуні та при матері їм не дозволялось сходитись лобами (Гончар, Таврія.., 1957, 452).
2. Пас. до дозволяти 1. Я знайшов і сю книжку і, розгорнувши якраз на тім місці, де було надруковано, що дозволяється цензурою, - подав становому (Мирний, IV, 1955, 372).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозволяюся | дозволяємося |
2 особа | дозволяєшся | дозволяєтеся |
3 особа | дозволяється | дозволяються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозволятимуся | дозволятимемося |
2 особа | дозволятимешся | дозволятиметеся |
3 особа | дозволятиметься | дозволятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дозволявся | дозволялися |
Жіночий рід | дозволялася | |
Середній рід | дозволялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозволяймося | |
2 особа | дозволяйся | дозволяйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дозволяючись | |
Минулий час | дозволявшись |