дозирати
ДОЗИРАТИ, аю, аєш, недок., ДОЗРІТИ, рю, риш, док., діал. 1. перех. Доглядати. Дід ріс із вдоволення, що невістка його так щиро дозирає (Черемш., Тв., 1960, 235); - Ні, так бити не можна! Хто каліку буде дозирати? - озвалася з запічка стара (Чендей, Вітер.., 1958, 41); - Я сам мушу всього дозріти, всього допильнувати (Март., Тв., 1954, 248).
2. неперех. Наглядати. - У старої тітки Оксани украв [Хапко] чобіт та закинув у ставок - нехай стара сидить у неділю дома та не шкандибає дозирать, де я Мотрю перестріну... (Вовчок, VI, 1956, 276); - А ти, Савчихо, доглядай дітей і худоби, вари, печи, пери, ..всюди сама ходи та дозирай, бо Савка - пан, йому не хочеться (Мак., Вибр., 1954, 103).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозираю | дозираємо |
2 особа | дозираєш | дозираєте |
3 особа | дозирає | дозирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозиратиму | дозиратимемо |
2 особа | дозиратимеш | дозиратимете |
3 особа | дозиратиме | дозиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дозирав | дозирали |
Жіночий рід | дозирала | |
Середній рід | дозирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозираймо | |
2 особа | дозирай | дозирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дозираючи | |
Минулий час | дозиравши |