дозорний
ДОЗОРНИЙ, а, е. Прикм. до дозор 2. З темряви наблизився дозорний загін кінноти (Ле, Наливайко, 1957, 52); // Признач. для дозору; сторожовий. Геращенко піднявся на дозорну вишку, споруджену на верхівці сосни (Грим., Син.., 1950, 43); // у знач. ім. дозорний, ного, ч. Той, хто перебуває в дозорі. Командир катера був у себе на містку, коли дозорний гукнув: - Товаришу командир, човен справа..! (Донч., II, 1956, 375); * У порівн.Терень закрив свій буквар, поклав його до скриньки і став на своє постійне місце біля вікна, як дозорний (Шиян, Гроза.., 1956, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дозорний | дозорні |
Родовий | дозорного | дозорних |
Давальний | дозорному | дозорним |
Знахідний | дозорного | дозорних |
Орудний | дозорним | дозорними |
Місцевий | на/у дозорному, дозорнім | на/у дозорних |
Кличний | дозорний | дозорні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дозорний | дозорна | дозорне | дозорні |
Родовий | дозорного | дозорної | дозорного | дозорних |
Давальний | дозорному | дозорній | дозорному | дозорним |
Знахідний | дозорний, дозорного | дозорну | дозорне | дозорні, дозорних |
Орудний | дозорним | дозорною | дозорним | дозорними |
Місцевий | на/у дозорному, дозорнім | на/у дозорній | на/у дозорному, дозорнім | на/у дозорних |