дозрілий
ДОЗРІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до дозріти2. Він подумав лише про хиткий білоцвітний кетяг калини з несподівано дозрілою червоною ягідкою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 15); І я ще тоді подумав: хіба не заслуговують на значно більше поширення в світі твори дозрілої вже, хоч і молодої білоруської літератури? (Рильський, III, 1956, 375).
2. прикм. Який дозрів; доспілий. П'янке повітря восени від яблук наливних дозрілих! (Тер., Правда, 1952, 69); Од худоби.. віяло молоком і дозрілою суницею (Стельмах, Хліб.., 1959, 487).
3. прикм. Який досягнув повного розвитку. Він, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрілим (Коб., III, 1956, 94); // Характерний для людини, що досягла повного розквіту фізичних і духовних сил. З Києвом пов'язані його юність, його молодість, його дозрілі літа, його життя, його творчість (Рильський, Веч. розмови, 1962, 18).
4. прикм., перен. Який повністю сформувався. Багато зібрав Кобзар з рідного поля, засіяного невтішними сльозами і политого невинною кров'ю, добірних зерен дозрілого гніву народного (Слово про Кобзаря, 1961, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дозрілий | дозріла | дозріле | дозрілі |
Родовий | дозрілого | дозрілої | дозрілого | дозрілих |
Давальний | дозрілому | дозрілій | дозрілому | дозрілим |
Знахідний | дозрілий, дозрілого | дозрілу | дозріле | дозрілі, дозрілих |
Орудний | дозрілим | дозрілою | дозрілим | дозрілими |
Місцевий | на/у дозрілому, дозрілім | на/у дозрілій | на/у дозрілому, дозрілім | на/у дозрілих |