дока
ДОКА, и, ч. і ж., розм. Людина, добре обізнана з чим-небудь, досвідчена в чому-небудь; знавець своєї справи; дойда. - Он між ними, Дивись, - сидить з Ромна багач Розумний, дока, про все знає (Мирний, V, 1955, 287); - Ну - дока! - знов розсміявся Головін. - Навіть титул використає, щоб більше грошей уторгувати (Бурл., Напередодні, 1956, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дока | доки |
Родовий | доки | док |
Давальний | доці | докам |
Знахідний | доку | док |
Орудний | докою | доками |
Місцевий | на/у доці | на/у доках |
Кличний | доко | доки |