доконечний
ДОКОНЕЧНИЙ, а, е. Обов'язковий, неодмінний; неминучий. Шар Хевісайда пробити не можна [в космосі]. Для цього забагато енергії треба було б.. Досі не було доконечної потреби пробивати той шар (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 104); Доконечна і цілком ясна вимога, яку ми ставимо до перекладача: розуміння і відчуття первотвору (Рильський, III, 1955, 136); // Остаточний. Це рішення заявилося ще там, на командному пункті.., і тільки тепер оформилося, стало ясним, окресленим і доконечним (Собко, Срібний корабель, 1961, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доконечний | доконечна | доконечне | доконечні |
Родовий | доконечного | доконечної | доконечного | доконечних |
Давальний | доконечному | доконечній | доконечному | доконечним |
Знахідний | доконечний, доконечного | доконечну | доконечне | доконечні, доконечних |
Орудний | доконечним | доконечною | доконечним | доконечними |
Місцевий | на/у доконечному, доконечнім | на/у доконечній | на/у доконечному, доконечнім | на/у доконечних |