доконечність
ДОКОНЕЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до доконечний. Густою юрбою повалили люди з коршми [корчми], живо розмовляючи про громадські папери, про старого війта і доконечність вибрати нового (Фр., VIII, 1952, 17); Саме життя ствердило справедливість і доконечність мудрої політики партії більшовиків (Літ. газ., 14. VІ 1951, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доконечність | доконечності |
Родовий | доконечності, доконечности | доконечностей |
Давальний | доконечності | доконечностям |
Знахідний | доконечність | доконечності |
Орудний | доконечністю | доконечностями |
Місцевий | на/у доконечності | на/у доконечностях |
Кличний | доконечносте | доконечності |