докірливий
ДОКІРЛИВИЙ, а, е. Який виражає докір; сповнений або пройнятий докором. Досі ущиплива та докірлива розмова стихла (Мирний, III, 1954, 28); Він не почув докірливого слова од матері (Автом., Так народж. зорі, 1960, 292); Син мовчки витримав колючий, докірливий батьків погляд (Гончар, Таврія.., 1957, 303).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | докірливий | докірлива | докірливе | докірливі |
Родовий | докірливого | докірливої | докірливого | докірливих |
Давальний | докірливому | докірливій | докірливому | докірливим |
Знахідний | докірливий, докірливого | докірливу | докірливе | докірливі, докірливих |
Орудний | докірливим | докірливою | докірливим | докірливими |
Місцевий | на/у докірливому, докірливім | на/у докірливій | на/у докірливому, докірливім | на/у докірливих |