домовина
ДОМОВИНА, и, ж. 1. Місце, де поховано померлого; могила. - Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Мирний, II, 1954, 65); * У порівн. Було темно, мов у домовині (Кач., II, 1958, 421).
2. Те саме, що труна. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину - і засипають Без домовини (Шевч., II, 1953, 150); Опанас ішов за домовиною, не зводячи очей з свого сина (Довж., Зач. Десна, 1957, 60); Заможніші селяни купують рівні стовбури на дошки або домовини (Стельмах, Хліб.., 1959, 77); * Образно. Хлопцеві вдалося нарешті видертися з панцирної домовини [броньовика] (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26).
@ До домовини - до смерті. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Шевч., II, 1953, 343); Заганяти (загнати) в (у) домовину кого - доводити кого-небудь до смерті, прискорювати чию-небудь смерть. Скрізь [дочка] безсоромно ходить з одкритим лицем, .. добивається освіти й заганяє батька у домовину (Коцюб., II, 1955, 142);
Пора лягати (лягти) в (у) домовину - пора вмирати. - Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора (Греб., І, 1957, 87); Хоч живцем лізь (лягай) у землю (у домовину) див. живцем.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | домовина | домовини |
Родовий | домовини | домовин |
Давальний | домовині | домовинам |
Знахідний | домовину | домовини |
Орудний | домовиною | домовинами |
Місцевий | на/у домовині | на/у домовинах |
Кличний | домовино | домовини |
домовини
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | домовини | |
Родовий | домовинин | |
Давальний | домовинам | |
Знахідний | домовини | |
Орудний | домовинами | |
Місцевий | на/у домовинах | |
Кличний | домовини |