домовитий
ДОМОВИТИЙ, а, е. Який дуже дбає про свій дім, своє господарство; хазяйновитий. Багатий пан, господар домовитий. На довгий час мав дім свій полишити (Фр., XIII, 1954, 376); Вперше, як хазяїн домовитий, Ти, народе, по землі ідеш (Рильський, І, 1956, 318); * Образно. Ластівочка - • домовита Любая пташина, Невсипуща, дітолюбна, Добра господиня (Метл. і Кост., Тв., 1906, 266).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | домовитий | домовита | домовите | домовиті |
Родовий | домовитого | домовитої | домовитого | домовитих |
Давальний | домовитому | домовитій | домовитому | домовитим |
Знахідний | домовитий, домовитого | домовиту | домовите | домовиті, домовитих |
Орудний | домовитим | домовитою | домовитим | домовитими |
Місцевий | на/у домовитому, домовитім | на/у домовитій | на/у домовитому, домовитім | на/у домовитих |