досвіт
ДОСВІТ, у, ч. Час доби перед сходом сонця, світанком. Від самого досвіту в ловецькім таборі великий рух і тривожне дожидання (Фр., VI, 1951, 10); Але досить було прокинутись чоловікові, як Галина.. здушила свій плач і так пролежала до самого досвіту (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 259); Вартує [Денис] цілу ніч, а досвіт напливає (Рильський, Поеми, 1957, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | досвіт | досвіти |
Родовий | досвіту | досвітів |
Давальний | досвітові, досвіту | досвітам |
Знахідний | досвіт | досвіти |
Орудний | досвітом | досвітами |
Місцевий | на/у досвіті | на/у досвітах |
Кличний | досвіте | досвіти |