дотепник
ДОТЕПНИК, а, ч. Дотепна людина. Хтось з похмурих дотепників, які траплялися навіть у таких умовах [в концтаборі], назвав те приміщення «салоном смерті..» (Коз., Гарячі руки, 1960, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дотепник | дотепники |
Родовий | дотепника | дотепників |
Давальний | дотепникові, дотепнику | дотепникам |
Знахідний | дотепника | дотепників |
Орудний | дотепником | дотепниками |
Місцевий | на/у дотепнику, дотепникові | на/у дотепниках |
Кличний | дотепнику | дотепники |