дотичний
ДОТИЧНИЙ, а, е. 1. Який дотикається до кого-, чого-небудь; // перен. Який має відношення до кого-, чого-небудь; якого стосується, торкається що-небудь. Сю відомість приніс мені дотичний пан сам особисто (Фр., IV, 1950, 171); - Чи в словах його було й до мене щось дотичне? Та й хто він сам - не знав я (Тич., І, 1957, 217).
2. у знач. ім. дотична, ної, ж., мат. Пряма лінія, що має з кривою одну спільну точку, але не перетинає її. Магнітна силова лінія проводиться так, що дотична до неї в будь-якій її точці вказує напрям сил, що діють в цій точці на північний полюс магнітної стрілки (Курс фізики, III, 1956, 147).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дотичний | дотична | дотичне | дотичні |
Родовий | дотичного | дотичної | дотичного | дотичних |
Давальний | дотичному | дотичній | дотичному | дотичним |
Знахідний | дотичний, дотичного | дотичну | дотичне | дотичні, дотичних |
Орудний | дотичним | дотичною | дотичним | дотичними |
Місцевий | на/у дотичному, дотичнім | на/у дотичній | на/у дотичному, дотичнім | на/у дотичних |
дотична
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дотична | дотичні |
Родовий | дотичної | дотичних |
Давальний | дотичній | дотичним |
Знахідний | дотичну | дотичні |
Орудний | дотичною | дотичними |
Місцевий | на/у дотичній | на/у дотичних |
Кличний | дотичні |