дочасний
ДОЧАСНИЙ, а, е. 1. Який настає раніше нормального строку, раніше призначеного часу; передчасний. - Даруй мені, мій батеньку, той час, якщо ти хтів би, щоб твоя дитина одважно йшла на ту дочасну страту (Л. Укр., І, 1951, 244); Хто втратив останню надію у світі І снігом дочасної вкривсь сивини... Лиш той зрозуміє принаду і глиб І ціну життя (Перв., І, 1958, 335).
2. Який триває, діє деякий час; тимчасовий; протилежне постійний. - Це лихо дочасне, не вічне! - думаю (Вовчок, І, 1955, 143); Гомін, галас, стогін, сміх, життя здавалися, порівнюючи з тією тишею, якимсь-то дочасним непорозумінням (Л. Янов., І, 1959, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дочасний | дочасна | дочасне | дочасні |
Родовий | дочасного | дочасної | дочасного | дочасних |
Давальний | дочасному | дочасній | дочасному | дочасним |
Знахідний | дочасний, дочасного | дочасну | дочасне | дочасні, дочасних |
Орудний | дочасним | дочасною | дочасним | дочасними |
Місцевий | на/у дочасному, дочаснім | на/у дочасній | на/у дочасному, дочаснім | на/у дочасних |