драглі
ДРАГЛІ, ів, мн. Їжа із згуслого при охолодженні м'ясного чи рибного відвару з дрібними кусочками м'яса або риби. Привіз в місто мужик сіно, Продав його зрання, Купив собі добру миску Драглів на снідання (Рудан., Тв., 1956, 114); У полумисках тремтять драглі (Пера., II, 1958, 274); * У порівн. Білі повні щоки та круглі плечі аж трусилися, мов драглі (Н.-Лев., IV, 1956, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | драглі | |
Родовий | драглів | |
Давальний | драглям | |
Знахідний | драглі | |
Орудний | драглями | |
Місцевий | на/у драглях | |
Кличний | драглі |
драглий
ДРАГЛИЙ, а, е, діал. 1. Драглистий (у 2 знач.). Ловили [дівчата] в затоці драглих медуз і виганяли з шкарубин полохливих крабів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).
2. перен. Драглистий (у 3 знач.). Гидливо стиснув він губи, щоб не відчути дотику до її драглої, густо напудреної шкіри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 244).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | драглий | драгла | драгле | драглі |
Родовий | драглого | драглої | драглого | драглих |
Давальний | драглому | драглій | драглому | драглим |
Знахідний | драглий, драглого | драглу | драгле | драглі, драглих |
Орудний | драглим | драглою | драглим | драглими |
Місцевий | на/у драглому, драглім | на/у драглій | на/у драглому, драглім | на/у драглих |