драгун
ДРАГУН, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях - воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю. Текля.. схвильовано сповістила, що то з полковим оркестром на чолі прогарцював ескадрон драгунів, присланий у Стародуб на втихомирення (Смолич, II, 1958, 38); Перед двома днями господарювали тут польські драгуни (Ірчан, І, 1958, 284).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | драгун | драгуни |
Родовий | драгуна | драгунів |
Давальний | драгунові, драгуну | драгунам |
Знахідний | драгуна | драгунів |
Орудний | драгуном | драгунами |
Місцевий | на/у драгуні, драгунові | на/у драгунах |
Кличний | драгуне | драгуни |