драпонути
ДРАПОНУТИ і ДРЯПОНУТИ, ну, неш, док., розм. Підсил. до драпнути, дряпнути. - Дя-дя! - закричав хлопчик і драпонув поза хату (Свидн., Люборапькі, 1955, 211); - Ех, - зітхав старий Сорохан, - і чого б тим польським панам та було в свій час і нашу Вижницю собі не загарбати, оце б вони й від нас драпонули, та й були б ми разом із кутськими під Радянською владою! (Мур., Бук. повість, 1959, 123); Червоний від гніву, староста наказував писареві: - У волості скажи, кому слід, щоб цього баламуту [Ярему] мотузками скрутили, бо він обов'язково дорогою дряпоне в ліс (Кочура, Зол. грамота, 1960, 55).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | драпону | драпонемо |
2 особа | драпонеш | драпонете |
3 особа | драпоне | драпонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | драпонув | драпонули |
Жіночий рід | драпонула | |
Середній рід | драпонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | драпонімо | |
2 особа | драпони | драпоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | драпонувши |