дриґати
ДРИГАТИ, дригаю, дригаєш, недок., розм. 1. чим. Робити різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами (про тварин). Карпо Петрович зі скрипом дри-гав ногою в такт своїм думкам (Коцюб., II, 1955, 373); Маленький Марко махав ручками, дригав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146); Звірята впирались, вищали, мотали головами, дригали лапками, махали хвостами (Трубл., II, 1950, 61).
2. Пересмикуватися внаслідок мимовільного скорочення мускулів. Від хвилювання у Василька цокотіли зуби, а руки якось смішно дригали (Панч, II, 1956, 216); У вікно я міг спостерігати, як дригали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом помчати до найближчої трамвайної зупинки (Кулик, Записки консула, 1958, 182).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дриґаю | дриґаємо |
2 особа | дриґаєш | дриґаєте |
3 особа | дриґає | дриґають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дриґатиму | дриґатимемо |
2 особа | дриґатимеш | дриґатимете |
3 особа | дриґатиме | дриґатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дриґав | дриґали |
Жіночий рід | дриґала | |
Середній рід | дриґало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дриґаймо | |
2 особа | дриґай | дриґайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дриґаючи | |
Минулий час | дриґавши |