дрова
ДРОВА, дров, мн. Розпиляні, розколоті, розрубані на поліна дерева, що використовуються на паливо. У нас у грубці дрова І палають, і тріщать (Щог., Поезії, 1958, 187); Він порався з товстим гіллям хутко, навкруги летіли тріски, швидко росла велика купа дров (Донч., II, 1956, 9); * У порівн. Правда, він на лице хороший, тільки дурне таке, як дрова... (Вовчок, І, 1955, 377).
@ Нарубати (наламати) дров - допустити багато значних помилок. - Ну, то як, товариші-громадяни? - шкірився він. - Чи ж не я вам казав? Закон є закон. Нарубали ви з вашим Берником дров? (Мур., Бук. повість, 1959, 217); Ні в дрова, ні в тріски - невлад, не до речі. Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки є, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (Фр., XVI, 1955, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрова | |
Родовий | дров | |
Давальний | дровам | |
Знахідний | дрова | |
Орудний | дровами | |
Місцевий | на/у дровах | |
Кличний | дрова |