друкар
ДРУКАР, я, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. Він [Вахтанг VI] перший завів у Тбілісі друкарню [1709 р.], запросивши друкаря Михайла Степанова (Видатні вітч. географи.., 1954, 24); // Той, хто працює в друкарні. За два місяці від дня Лютневої революції перестрайкували вже і металісти на великих заводах.., і друкарі всіх міських друкарень (Смолич, Мир.., 1958, 50); Писатиму [переклади] на перестанках, а то для друкарів отаке тремтяче писання, певне, не дуже приємне (Л. Укр., V, 1956, 412); // спец. Той, хто працює в друкарському цеху. Він виконує обов'язки складача і друкаря.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | друкар | друкарі |
Родовий | друкаря | друкарів |
Давальний | друкареві, друкарю | друкарям |
Знахідний | друкаря | друкарів |
Орудний | друкарем | друкарями |
Місцевий | на/у друкарі, друкареві | на/у друкарях |
Кличний | друкарю | друкарі |
друкарів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | друкарів | друкарева | друкареве | друкареві |
Родовий | друкаревого | друкаревої | друкаревого | друкаревих |
Давальний | друкаревому | друкаревій | друкаревому | друкаревим |
Знахідний | друкарів, друкаревого | друкареву | друкареве | друкареві, друкаревих |
Орудний | друкаревим | друкаревою | друкаревим | друкаревими |
Місцевий | на/у друкаревому, друкаревім | на/у друкаревій | на/у друкаревому, друкаревім | на/у друкаревих |