дубильний
ДУБИЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до дублення. Чепіжка послав сина вчитися, а собі згодом найняв робітників, таких, що зналися на лимарській та дубильній справі (Юхвід, Оля, 1959, 135); // Признач. для дублення. Рослини, що містять у собі дубильні речовини,.. здавна використовуються для дублення шкір (Бот. ж., X, 4, 1953, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дубильний | дубильна | дубильне | дубильні |
Родовий | дубильного | дубильної | дубильного | дубильних |
Давальний | дубильному | дубильній | дубильному | дубильним |
Знахідний | дубильний, дубильного | дубильну | дубильне | дубильні, дубильних |
Орудний | дубильним | дубильною | дубильним | дубильними |
Місцевий | на/у дубильному, дубильнім | на/у дубильній | на/у дубильному, дубильнім | на/у дубильних |