дубильник
ДУБИЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається дубленням.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дубильник | дубильники |
Родовий | дубильника | дубильників |
Давальний | дубильникові, дубильнику | дубильникам |
Знахідний | дубильника | дубильників |
Орудний | дубильником | дубильниками |
Місцевий | на/у дубильнику, дубильникові | на/у дубильниках |
Кличний | дубильнику | дубильники |