дубуватий
ДУБУВАТИЙ, а, е. 1. розм. Те саме, що дубоголовий. - Записано його в Орську [фортецю], де батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (Тулуб, В степу.., 1964, 83).
2. Твердуватий, з товстою твердою шкірою. Молокан.. не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині (Ле, Міжгір'я, 1953, 340).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дубуватий | дубувата | дубувате | дубуваті |
Родовий | дубуватого | дубуватої | дубуватого | дубуватих |
Давальний | дубуватому | дубуватій | дубуватому | дубуватим |
Знахідний | дубуватий, дубуватого | дубувату | дубувате | дубуваті, дубуватих |
Орудний | дубуватим | дубуватою | дубуватим | дубуватими |
Місцевий | на/у дубуватому, дубуватім | на/у дубуватій | на/у дубуватому, дубуватім | на/у дубуватих |