дуелянт
ДУЕЛЯНТ, а, ч., заст. Учасник дуелі. Хлопці аж роти розкрили, спостерігаючи кожен рух дуелянтів (Кир., Вибр., 1960, 73); * У порівн. На стіні - два портрети на повен зріст: Олександр І і Котляревський, мов дуелянти, один проти одного (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 258); // Той, хто має пристрасть до дуелей. - Звідки у вас оці звички старого дуелянта? - все ще гніваючись, сказав йому Скиба (Загреб., Європа 45, 1959, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дуелянт | дуелянти |
Родовий | дуелянта | дуелянтів |
Давальний | дуелянтові, дуелянту | дуелянтам |
Знахідний | дуелянта | дуелянтів |
Орудний | дуелянтом | дуелянтами |
Місцевий | на/у дуелянті, дуелянтові | на/у дуелянтах |
Кличний | дуелянте | дуелянти |