дул
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дул | дули |
Родовий | дула | дулів |
Давальний | дулові, дулу | дулам |
Знахідний | дул | дули |
Орудний | дулом | дулами |
Місцевий | на/у дулі | на/у дулах |
Кличний | дуле | дули |
дуло
ДУЛО, а, с. Ствол вогнепальної зброї. Через частокіл визирали.. дула гармат (Панч, III, 1956, 271); Дула гвинтівок, багнети, світло-зелені шоломи тьмяніють, вкриваються дрібними крапельками роси, втрачають свій казенний блиск (Кол., На фронті.., 1959, 25); * Образно. Світлі дула прожекторів урізались аж ген у вишину - й пересуватись стали... (Тич., II, 1957, 149); // Передній отвір ствола вогнепальної зброї. В очах її з'явилось дуло Якогось довгого ствола Рушниці вражої (Воронько, Тепло.., 1959, 63); Дуло револьвера направлено просто в живіт Мотрі (Кир., Вибр., 1960, 293).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дуло | дула |
Родовий | дула | дул |
Давальний | дулу | дулам |
Знахідний | дуло | дула |
Орудний | дулом | дулами |
Місцевий | на/у дулі | на/у дулах |
Кличний | дуло | дула |
дуля
ДУЛЯ, і, ж., розм. 1. Літній сорт груш з великими солодкими плодами.
2. Плід цієї груші. Це була його улюблена червонобока дуля (Довж., І, 1958, 66).
3. вульг. Стулена в кулак рука так, що великий палець просувається між вказівним і середнім, як знак зневажливого ставлення до кого-небудь. Старий рудий бабу кличе, А та йому дулі тиче (Шевч., І, 1951, 129); Він зсукав перед носом Вишневецького дулю (Панч, III, 1956, 443)
@ Дулю з'їсти, вульг. - нічого не одержати, не дістати. [Герцель:] Зробиш діло - візьмеш сто червінців, не зробиш - з'їси дулю! (К.-Карий, І, 1960, 143); Дулю [з маком] дати (показати і т. ін.), вульг. - абсолютно нічого не дати, не зробити і т. ін. - Що ж, хлопці, - тяг помалу хтось із хлоп'ячого гурту, - в базарі він нам покаже дулю та й тим одбуде: хай зараз дає [гроші] (Вас., II, 1959, 48); - Що взамін дамо? - ..єхидно питає Іванишин і різко відповідає: - Дулю з маком! (Стельмах, Кров людська.., 1,1957, 20); Дуля тобі (йому, вам, їм і т. ін. ) під (в) ніс - лайливий вираз на означення презирливої відмови, незгоди і т. ін. Хоче [писар], щоб я замість Левка та пішла за нього! Нехай собі і в голові сього не покладає! Дуля йому під ніс, от що! (Кв.-Осн., II, 1956, 296); [Рябина:] Дуля вам усім під ніс! Не боюсь я вас (Фр., IX, 1952, 79); Матері твоїй дуля - лайливий вираз на означення образи, незадоволення. - Матері твоїй дуля! - ударивши по зашийкові воловика, сказав коваль і.. поволік його за собою на гору (Мирний, IV, 1955, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дуля | дулі |
Родовий | дулі | дуль |
Давальний | дулі | дулям |
Знахідний | дулю | дулі |
Орудний | дулею | дулями |
Місцевий | на/у дулі | на/у дулях |
Кличний | дуле | дулі |