дурняк
ДУРНЯК, а, ч., розм.: На дурняк (на дурняка) - за чий-небудь рахунок. Мав таку він звичку - Жить на дурняка: Ходить, жебракує, По селу ника (Нех., Казки.., 1958, 35); Слухають дядьки чудернацьку мову Василіу (де ж це видано, щоб людина відмовлялася випити на дурняк!), похитують головами (Чаб., Балкан. весна, 1960, 269).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дурняк | дурняки |
Родовий | дурняка | дурняків |
Давальний | дурнякові, дурняку | дурнякам |
Знахідний | дурняк | дурняки |
Орудний | дурняком | дурняками |
Місцевий | на/у дурняку | на/у дурняках |
Кличний | дурняку | дурняки |