душевнохворий
ДУШЕВНОХВОРИЙ, а, е. З розладнаною психічною діяльністю. Душевнохвора людина; // у знач, ім. душевнохворі, рих, мн. Люди з розладнаною психічною діяльністю.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | душевнохворий | душевнохворі |
Родовий | душевнохворого | душевнохворих |
Давальний | душевнохворому | душевнохворим |
Знахідний | душевнохворого | душевнохворих |
Орудний | душевнохворим | душевнохворими |
Місцевий | на/у душевнохворому, душевнохворім | на/у душевнохворих |
Кличний | душевнохворий | душевнохворі |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | душевнохворий | душевнохвора | душевнохворе | душевнохворі |
Родовий | душевнохворого | душевнохворої | душевнохворого | душевнохворих |
Давальний | душевнохворому | душевнохворій | душевнохворому | душевнохворим |
Знахідний | душевнохворий, душевнохворого | душевнохвору | душевнохворе | душевнохворі, душевнохворих |
Орудний | душевнохворим | душевнохворою | душевнохворим | душевнохворими |
Місцевий | на/у душевнохворому, душевнохворім | на/у душевнохворій | на/у душевнохворому, душевнохворім | на/у душевнохворих |