душечка
ДУШЕЧКА, и, ж. Пестл. до душа 1-3, 5. Я до неї кинулась, перехрестила. Воно зітхнуло разочок, і душечка її одлтіла... (Вовчок, 1,1955, 269); Якби оце мені вмерти, тут у малині. Хай тоді шукають, хай жаліють, який я був ловкий хлопчик, свята душечка (Довж., II, 1959, 16); Ліс більшає, густішає. По дорозі - ні лялечки, ні душечки (Коцюб., III, 1956, 136); // розм. Уживається при пестливому звертанні до жінок. Далі дівчата, буцімто жартуючи, і заспівали: Та ти, душечко, наша Мар'єчко! (Кв.-Осн., II, 1956, 76); - Жінко-душечко! Приголуб мене, щебетушечко! (Рудан., Тв., 1956, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | душечка | душечки |
Родовий | душечки | душечок |
Давальний | душечці | душечкам |
Знахідний | душечку | душечки, душечок |
Орудний | душечкою | душечками |
Місцевий | на/у душечці | на/у душечках |
Кличний | душечко | душечки |