душогубець
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | душогубець | душогубці |
Родовий | душогубця | душогубців |
Давальний | душогубцеві, душогубцю | душогубцям |
Знахідний | душогубця | душогубців |
Орудний | душогубцем | душогубцями |
Місцевий | на/у душогубці, душогубцеві | на/у душогубцях |
Кличний | душогубцю | душогубці |
душогубка
ДУШОГУБКА, и, ж., розм. 1. Жін. до душогуб.
2. Невеликий, перев. видовбаний з дерев'яної колоди, хиткий човен. На маленькій, хисткій душогубці плив рибалка (Десняк, І, 1955, 73); По ріках і морях слов'яни робили походи в човнах-душогубках, видовбаних із стовбурів дерев (Іст. середніх віків, 1955, 7).
3. Спеціально обладнана автомашина, що використовувалась німецько-фашистськими загарбниками для отруювання людей газами. Тих нещасних, що залишилися в лікарні, фашисти незабаром вивезли в душогубках за місто (Сміл., Сашко, 1957, 177). 29 9-1023
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | душогубка | душогубки |
Родовий | душогубки | душогубок |
Давальний | душогубці | душогубкам |
Знахідний | душогубку | душогубки |
Орудний | душогубкою | душогубками |
Місцевий | на/у душогубці | на/у душогубках |
Кличний | душогубко | душогубки |