дякування
ДЯКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. дякувати. Яке частування, таке й дякування (Укр.. присл.., 1955, 225); Потім почав [весільний староста] весільне дякування (Фр., VIII, 1952, 69).
ДЯКУВАННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. дякувати. Іван Маркевич.. почав поспішно, з якоюсь тугою і образою в голосі розповідати.. про своє невдале дякування в ковалівській церкві (Збан., Малин, дзвін, 1958, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дякування | дякування |
Родовий | дякування | дякувань |
Давальний | дякуванню | дякуванням |
Знахідний | дякування | дякування |
Орудний | дякуванням | дякуваннями |
Місцевий | на/у дякуванні | на/у дякуваннях |
Кличний | дякування | дякування |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дякування | дякування |
Родовий | дякування | дякувань |
Давальний | дякуванню | дякуванням |
Знахідний | дякування | дякування |
Орудний | дякуванням | дякуваннями |
Місцевий | на/у дякуванні | на/у дякуваннях |
Кличний | дякування | дякування |