едикт
ЕДИКТ, у, ч., іст. 1. У стародавньому Римі - програма діяльності претора, консула та інших службових осіб, яку вони оголошували, вступаючи на посаду.
2. Дуже важливий указ верховної влади в різних державах. У 1685 р. Людовік XIV скасував Нантський едикт (указ), який дозволяв сповідування протестантської релігії (Нова іст., 1956, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | едикт | едикти |
Родовий | едикту | едиктів |
Давальний | едиктові, едикту | едиктам |
Знахідний | едикт | едикти |
Орудний | едиктом | едиктами |
Місцевий | на/у едикті | на/у едиктах |
Кличний | едикте | едикти |