ефір
ЕФІР, у, ч. 1. У грецькій міфології - найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги. Наші тілечко з ефіру, Наші крильця з вітерків; Відкіля ми прилетіли - Ми не знаєм од віків (Щог., Поезії, 1958, 310)
2. Далека височінь, безповітряний простір.
3. Повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі. Радист передав в ефір позивні (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 233).
4. хім. Органічна сполука, що утворюється шляхом відщеплення води від спирту або фенолу і становить безбарвну летку рідину з характерним різким запахом; використовується в медицині, парфюмерії, техніці. Як розчинник, крім води, використовуються часто спирт, ефір, скипидар (Цікава хімія, 1954, 122); Коли почали переливати хворому кров, я відчув, що більше не витримаю ні запаху ефіру, ні задухи, ..і хутко вийшов до вікна в коридорі (Панч, В дорозі, 1959, 210).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Ефір | Ефіри |
Родовий | Ефіра | Ефірів |
Давальний | Ефірові, Ефіру | Ефірам |
Знахідний | Ефір | Ефіри |
Орудний | Ефіром | Ефірами |
Місцевий | на/у Ефірі | на/у Ефірах |
Кличний | Ефіре | Ефіри |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ефір | ефіри |
Родовий | ефіру | ефірів |
Давальний | ефірові, ефіру | ефірам |
Знахідний | ефір | ефіри |
Орудний | ефіром | ефірами |
Місцевий | на/у ефірі | на/у ефірах |
Кличний | ефіре | ефіри |