жарота
ЖАРОТА, и, ж., розм. Те саме, що жара 1. Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (Коцюб., III, 1956, 133); Від жароти мліють щойно складені полукіпки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52); Праця в такій жароті [на жнивах], в пеклі, викликає в хлопців якесь хвилювання (Вас., Вибр., 1954, 237); Хлопцям розкаже [старий сталевар] про давні речі.. Як дізнавався, чи сталь готова, Чи стерпить жароту піч... (Шпорта, Запоріжці, 1952, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жарота | жароти |
Родовий | жароти | жарот |
Давальний | жароті | жаротам |
Знахідний | жароту | жароти |
Орудний | жаротою | жаротами |
Місцевий | на/у жароті | на/у жаротах |
Кличний | жарото | жароти |