жбурнути
ЖБУРНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., ким, чим, розм. Однокр. до жбурляти. Четвертий лежав, читав та як жбурне книжкою під поріг! (Свидн., Люборацькі, 1955, 157); Човна жбурнуло вбік, пасажири інстинктивно вхопилися руками за борти (Гончар, Новели, 1954, 55); Наче не слова він жбурнув в обличчя зрадливій дівчині, а всього себе, все своє нутро - з болем, з кров'ю, з розпачем (Дмит., Наречена, 1959, 190); * Образно. Блиснули в сонці далі прозорі, Вітер жбурнув за ліси багрянці (Шпорта, Вибр., 1958, 54).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жбурну | жбурнемо |
2 особа | жбурнеш | жбурнете |
3 особа | жбурне | жбурнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жбурнув | жбурнули |
Жіночий рід | жбурнула | |
Середній рід | жбурнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жбурнімо | |
2 особа | жбурни | жбурніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | жбурнувши |