жилець
ЖИЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті. Від крику та гуку, що піднімався на вулицях, прокидалися жильці (Мирний, І, 1954, 318); Спершу вони сиділи вдвох, далі почали надходити й інші жильці кімнати (Гур., Наша молодість, 1949, 43).
2. рідко. Той, хто взагалі десь живе. * Образно. Прокинулось усе. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Мирний, II, 1954, 318).
@ Не жилець [на цьому світі] - хто-небудь має поганий вигляд, поганий фізичний стан і може швидко померти. - Не жилець він, ні, не жилець! - промовив, махнувши рукою, Грицько. - Таким кашлем.. старий печінки всі порве (Мирний, І, 1954, 304); - Учись! Ой, учись, Олег! - сказала [мати] гаряче, схвильовано, пильно дивлячись на нього. - Чує моє серце: не жилець уже я на цьому світі (Ряб., Жайворонки, 1957, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жилець | жильці |
Родовий | жильця | жильців |
Давальний | жильцеві, жильцю | жильцям |
Знахідний | жильця | жильців |
Орудний | жильцем | жильцями |
Місцевий | на/у жильці, жильцеві | на/у жильцях |
Кличний | жильцю | жильці |