журавлиний
ЖУРАВЛИНИЙ, а, е. 1. Прикм. до журавель 1. Над Унечею, тримаючи напрямок на південь, пролетіла журавлина зграя (Десняк, Вибр., 1947, 200); У небі сонце і весна, І журавлиний крик (Підс., Героїка, 1951, 115); // Придатний для життя журавлів. От і знову оболонь, Тут цвіте бузків огонь, Тут од квітів біло, синьо, Тут місцина журавлина (Стельмах, Живі огні, 1954, 37); * У порівн. Вигнуті ззаду ресори стриміли, неначе журавлині шиї (Н.-Лев., III, 1956, 167).
2. перен. Такий, як у журавля, який нагадує журавля. Нічого не їсть [молодиця}, не п'є й не говорить та все просить бога журавлиним та совиним голосом (Н.-Лев., II, 1956, 340); Тільки шия в пана була непомірно тонка, журавлина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 207).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | журавлиний | журавлина | журавлине | журавлині |
Родовий | журавлиного | журавлиної | журавлиного | журавлиних |
Давальний | журавлиному | журавлиній | журавлиному | журавлиним |
Знахідний | журавлиний, журавлиного | журавлину | журавлине | журавлині, журавлиних |
Орудний | журавлиним | журавлиною | журавлиним | журавлиними |
Місцевий | на/у журавлиному, журавлинім | на/у журавлиній | на/у журавлиному, журавлинім | на/у журавлиних |
журавлині
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | журавлині | |
Родовий | журавлиних | |
Давальний | журавлиним | |
Знахідний | журавлині | |
Орудний | журавлиними | |
Місцевий | на/у журавлиних | |
Кличний | журавлині |