заблимати
ЗАБЛИМАТИ, аю, аєш, док. Почати блимати (у 1, 2 знач.). Хвилина - і стану я жертвою моря.. Немає рятунку... не буде... хоч зоря Заблимала вже вдалині! (Граб., І, 1959, 58); Пізніш за всіх заблимав огник у крайній од ярів хаті (Вас., І, 1959, 300).
Заблимати очима - почати моргати від подиву, розгубленості і т. ін.; закліпати. Кочубей заблимав очима, наче вкусив терпкої кислиці (Донч., III, 1956, 8).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заблимаю | заблимаємо |
2 особа | заблимаєш | заблимаєте |
3 особа | заблимає | заблимають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заблимав | заблимали |
Жіночий рід | заблимала | |
Середній рід | заблимало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заблимаймо | |
2 особа | заблимай | заблимайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заблимавши |