завбачливий
ЗАВБАЧЛИВИЙ, а, е. Здатний наперед розгадати чиї-небудь наміри, зрозуміти якісь обставини, врахувати потреби і т. ін. Вона була жадібна, хижа, хоч водночас розумна і завбачлива (Сенч., Опов., 1959, 101); У завбачливого Лукича знайшовся в кишені засмальцьований індивідуальний пакет (Гончар, І, 1954, 467); Завбачливий Богун щодня водив свій полк у поле: вчив козацької науки (Кач., II, 1958, 427).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завбачливий | завбачлива | завбачливе | завбачливі |
Родовий | завбачливого | завбачливої | завбачливого | завбачливих |
Давальний | завбачливому | завбачливій | завбачливому | завбачливим |
Знахідний | завбачливий, завбачливого | завбачливу | завбачливе | завбачливі, завбачливих |
Орудний | завбачливим | завбачливою | завбачливим | завбачливими |
Місцевий | на/у завбачливому, завбачливім | на/у завбачливій | на/у завбачливому, завбачливім | на/у завбачливих |