завербований
ЗАВЕРБОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завербувати. Сидір і Балябін принесли кілька десятків мечів.. Їх виготовив сільський коваль, завербований ними ще раніше в недалекому селі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 57); // у знач. ім. завербований, ного, ч.; завербована, ної, ж. Людина, яку завербували, яка завербувалася. Не встигли «побратими» упоратись з пожежею, як розкотилася чутка, що до ям на роботу йдуть завербовані (Кол., Терен.., 1959, 65); // завербовано, безос. присудк. сл. Вже при допомозі Василя Козака завербовано для роботи в госпіталі.. мало не півсотні студенток (Бурл., М. Гонта, 1959, 196).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завербований | завербована | завербоване | завербовані |
Родовий | завербованого | завербованої | завербованого | завербованих |
Давальний | завербованому | завербованій | завербованому | завербованим |
Знахідний | завербований, завербованого | завербовану | завербоване | завербовані, завербованих |
Орудний | завербованим | завербованою | завербованим | завербованими |
Місцевий | на/у завербованому, завербованім | на/у завербованій | на/у завербованому, завербованім | на/у завербованих |