заверещати
ЗАВЕРЕЩАТИ, щу, щиш, док., розм. 1. Почати верещати, пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. - Ой павук!.. Ой лишенько! - заверещала Марта (Н.-Лев., III, 1956, 119); Отець Кабанович.. заверещав на все горло так, аби аж до хати голос дійшов: - Чому ви на роботу не йдете? Пияки, злодії! (Март., Тв., 1954, 39); Його [Дениса] довго не було, а тоді надворі прогримів постріл, на жіночій половині заверещали дівчата (Тют., Вир, 1964, 19); Я - тільки втихли їхні [артистів] кроки - заверещав з радості, підстрибнув на місці і почав ганяти по кімнаті... (Сміл., Сашко, 1957, 60).
2. перен. Почати видавати різкі пронизливі звуки. Пронизливо заверещав будильник (Собко. Стадіон, 1954, 210).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заверещу | заверещимо |
2 особа | заверещиш | заверещите |
3 особа | заверещить | заверещать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заверещав | заверещали |
Жіночий рід | заверещала | |
Середній рід | заверещало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заверещімо | |
2 особа | заверещи | заверещіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заверещавши |