завойований
ЗАВОЙОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завоювати. Після смерті Александра Македонського його держава, що складалася з багатьох завойованих ним країн, нічим не зв'язаних між собою, розпалась (Іст. СРСР, І, 1956, 14); Другий орден і медалі, завойовані в бою, - ми по них читаєм далі біографію твою... (Уп., Вітчизна миру, 1951, 35); //завойовано, безос. присудк. сл. Довгождану передишку завойовано, але заспокоюватись не час (Гончар, II, 1959, 184).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завойований | завойована | завойоване | завойовані |
Родовий | завойованого | завойованої | завойованого | завойованих |
Давальний | завойованому | завойованій | завойованому | завойованим |
Знахідний | завойований, завойованого | завойовану | завойоване | завойовані, завойованих |
Орудний | завойованим | завойованою | завойованим | завойованими |
Місцевий | на/у завойованому, завойованім | на/у завойованій | на/у завойованому, завойованім | на/у завойованих |