завойовницький
ЗАВОЙОВНИЦЬКИЙ, а, е. Спрямований на підкорення силою війська країн, поневолення народів; загарбницький. Він [Т. Шевченко] вважав, що у завойовницькій політиці Польщі щодо України були винні поміщики, ксьондзи та королі (Ком. Укр., 1, 1964, 76); //Який здійснює завоювання (у 1 знач.). Українці і росіяни спільно боролися проти завойовницьких полчищ Наполеона (Рад. Укр., 14.IV 1957, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завойовницький | завойовницька | завойовницьке | завойовницькі |
Родовий | завойовницького | завойовницької | завойовницького | завойовницьких |
Давальний | завойовницькому | завойовницькій | завойовницькому | завойовницьким |
Знахідний | завойовницький, завойовницького | завойовницьку | завойовницьке | завойовницькі, завойовницьких |
Орудний | завойовницьким | завойовницькою | завойовницьким | завойовницькими |
Місцевий | на/у завойовницькому, завойовницькім | на/у завойовницькій | на/у завойовницькому, завойовницькім | на/у завойовницьких |