загарбницький
ЗАГАРБНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до загарбник. Загарбницькі орди; // Який здійснюється з метою загарбання. Хай квітне злагода і праця На всіх полях, у всіх серцях, Щоб у труді святім змагаться, А не в загарбницьких боях! (Рильський, III, 1961, 245); Марксисти визнавали і визнають тільки війни визвольні, справедливі, а війни загарбницькі, імперіалістичні завжди засуджували і засуджують (Рад. Укр., 1.Х 1954, 2); // Пов'язаний із загарбництвом. Загарбницький характер політики.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загарбницький | загарбницька | загарбницьке | загарбницькі |
Родовий | загарбницького | загарбницької | загарбницького | загарбницьких |
Давальний | загарбницькому | загарбницькій | загарбницькому | загарбницьким |
Знахідний | загарбницький, загарбницького | загарбницьку | загарбницьке | загарбницькі, загарбницьких |
Орудний | загарбницьким | загарбницькою | загарбницьким | загарбницькими |
Місцевий | на/у загарбницькому, загарбницькім | на/у загарбницькій | на/у загарбницькому, загарбницькім | на/у загарбницьких |