загорьований
ЗАГОРЬОВАНИЙ1, а, е, розм. Виснажений гірким життям, важкою працею; знедолений. Гуляли це не загорьовані трударі, не жителі нужденних халуп.., а безжурні володарі всього рухомого і нерухомого добра на землі (Смолич, Мир.., 1958, 59).
ЗАГОРЬОВАНИЙ2, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до загорювати2; // у знач. прикм. Спина зігнута в роботі, Зверху латаний платок... Не смачний, мабуть, голоті Загорьований шматок! (Стар., Поет. тв., 1958, 66); Наталя витерла хустиною очі.. Далі вона суворо нахмурила брови і вже сміливо, ніби мала на те загорьоване право, почала голубити.. на голові [хлопця] кучері ніжно, лагідно (Вас., II, 1959, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загорьований | загорьована | загорьоване | загорьовані |
Родовий | загорьованого | загорьованої | загорьованого | загорьованих |
Давальний | загорьованому | загорьованій | загорьованому | загорьованим |
Знахідний | загорьований, загорьованого | загорьовану | загорьоване | загорьовані, загорьованих |
Орудний | загорьованим | загорьованою | загорьованим | загорьованими |
Місцевий | на/у загорьованому, загорьованім | на/у загорьованій | на/у загорьованому, загорьованім | на/у загорьованих |