загребущий
ЗАГРЕБУЩИЙ, а, е, розм. 1. Який прагне багато загребти, привласнити; дуже жадібний, ненаситний. Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина, - тепер підуть під школи (Коцюб., II, 1955, 83); // Власт. жадібній людині. У попа очі завидющі, а руки загребущі (Укр.. присл.., 1955, 23); Розійшлися горами легені-опришки, щоб заховати від загребущого панського ока добро народне - золото панське (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 104); * Образно. Смерть не раз простягала до нього холодні руки. Загребуща всемогутня смерть (Дмит., Обпалені.., 1962, 232).
2. рідко. Те саме, що загребистий 1. Живого танка вона ніколи не бачила, .. а тут це, безперечно, він насувався, окутаний курявою, великий, масивний, безокий, з загребущими гусеницями (Гончар, Тронка, 1963, 184).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загребущий | загребуща | загребуще | загребущі |
Родовий | загребущого | загребущої | загребущого | загребущих |
Давальний | загребущому | загребущій | загребущому | загребущим |
Знахідний | загребущий, загребущого | загребущу | загребуще | загребущі, загребущих |
Орудний | загребущим | загребущою | загребущим | загребущими |
Місцевий | на/у загребущому, загребущім | на/у загребущій | на/у загребущому, загребущім | на/у загребущих |