загримати
ЗАГРИМАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех., чим, у що і об що. Почати гримати, сильно стукати; загрюкати. Зірвалася [Варвара] на рівні ноги, поскочила до дверей, загримала кулаками в двері (Март., Тв.. 1954, 131); Загримало о стіни те каміння (Фр., XIII, 1054, 132); Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку (Стельмах, II, 1962, 93).
2. неперех. Почати голосно й сердито, роздратовано докоряти комусь, лаяти кого-небудь.- Добрі смішки, коли повипивав горілку з усіх бутлів! - загримала матушка (Н.-Лев., І, 1956, 129); - Ану, вийдіть з хати! - загримав він на привітання молодих командирів (Довж., І, 1958, 144).
3. перех., розм. Постійним гриманням, окриками, сваркою притупити чий-небудь розум, почуття. - Сину мій! - Ще в сповиточку загримають тебе, змалечку застукають, - не розів'єшся, дорогий мій квіте (Вовчок, І, 1955, 27).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загримаю | загримаємо |
2 особа | загримаєш | загримаєте |
3 особа | загримає | загримають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загримав | загримали |
Жіночий рід | загримала | |
Середній рід | загримало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загримаймо | |
2 особа | загримай | загримайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загримавши |