загрібний
ЗАГРІБНИЙ, а, е, спец. Признач. для загрібання. Загрібне весло; Загрібний гвинт; // у знач. ім. загрібний, ного, ч.; загрібна, ної, ж. Людина, яка веслує першою від корми, спрямовуючи рух човна. В розташуванні спортсменів у човні є одна складна особливість, - загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді. Це на нього рівняються інші гребці, це він встановлює темп і ритм веслування (Собко, Матв. затока 1962, 342).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загрібний | загрібні |
Родовий | загрібного | загрібних |
Давальний | загрібному | загрібним |
Знахідний | загрібного | загрібних |
Орудний | загрібним | загрібними |
Місцевий | на/у загрібному, загрібнім | на/у загрібних |
Кличний | загрібний | загрібні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загрібний | загрібна | загрібне | загрібні |
Родовий | загрібного | загрібної | загрібного | загрібних |
Давальний | загрібному | загрібній | загрібному | загрібним |
Знахідний | загрібний, загрібного | загрібну | загрібне | загрібні, загрібних |
Орудний | загрібним | загрібною | загрібним | загрібними |
Місцевий | на/у загрібному, загрібнім | на/у загрібній | на/у загрібному, загрібнім | на/у загрібних |