задимілий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задимілий | задиміла | задиміле | задимілі |
Родовий | задимілого | задимілої | задимілого | задимілих |
Давальний | задимілому | задимілій | задимілому | задимілим |
Знахідний | задимілий, задимілого | задимілу | задиміле | задимілі, задимілих |
Орудний | задимілим | задимілою | задимілим | задимілими |
Місцевий | на/у задимілому, задимілім | на/у задимілій | на/у задимілому, задимілім | на/у задимілих |
задиміти
ЗАДИМІТИ, млю, миш; мн. задимлять; док. Почати диміти. Усі усілися і задиміли. Через хвилину від диму вікон не стало видно, серед тих хмар чувся прихильний гомін, регіт (Мирний, III, 1954, 289); Почали розкладати багаття й грітися, задиміли сотні вогнищ (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 325); * Образно. Притиснув мороз, і на ранок зірвалася завірюха. Все навколо закурилося, задиміло білим, непроглядним димом (Коз., Сальвія, 1959, 149).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задимлю | задимимо |
2 особа | задимиш | задимите |
3 особа | задимить | задимлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задимів | задиміли |
Жіночий рід | задиміла | |
Середній рід | задиміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задимімо | |
2 особа | задими | задиміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задимівши |