задурювати
ЗАДУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДУРИТИ, урю, уриш, док., перех., розм. 1. Дурити, морочити кого-небудь, заплутуючи. - Хто? Ти? - Лев заревів [на Мишу], - така погана? Мене, такого пана, Сюди задурювать прийшла?.. (Гл., Вибр., 1951, 26); Відчитавши голову, колгоспниця взялася за рахівника: - А ви, Порфире Панкратовичу, не задурюйте нас своєю бухгалтерією (Збан., Переджнив'я, 1955, 125); [Жураківський:] Отой його дядько-орендатор хотів прямо заганять, задурить хлопця, щоб легше зробить з його довічного собі батрака (Вас., III, 1960, 299); Панна.. почала з того, що засліпила, затуркала, задурила, причарувала мою дружину (Л. Янов., І, 1959, 444).
Задурювати (задурити) голову кому - обдурювати кого-небудь словами або вчинками, позбавляти можливості тверезо міркувати. Як нахабно брешуть, як затуманюють очі, задурюють голови легковірним землякам, залякують їх українські.. націоналісти (Вишня, І, 1956, 290).
2. Те саме, що задурманювати. Він випив був лишнє, щоб забутися, розвеселитися, а вийшло - тільки свою голову задурив (Мирний, III, 1954, 217).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задурюю | задурюємо |
2 особа | задурюєш | задурюєте |
3 особа | задурює | задурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задурюватиму | задурюватимемо |
2 особа | задурюватимеш | задурюватимете |
3 особа | задурюватиме | задурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задурював | задурювали |
Жіночий рід | задурювала | |
Середній рід | задурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задурюймо | |
2 особа | задурюй | задурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | задурюючи | |
Минулий час | задурювавши |